Нестерпний біль втрати. Його не можна загасити. Так само не можна загасити полум’я живої людської пам’яті, бо вона не підвладна часу. І вічно житимуть наші Герої, бо ми пам’ятаємо про них. Вони для нас – воїни світла, воїни - завдяки яким ми маємо змогу жити, навчатися, спілкуватися... Це наші Герої, які ніколи не вмирають і не вмруть у нашій пам’яті. Це Володимир Крижанівський, Ігор Кузнєцов, Володимир Хованець...
Сьогодні у День Збройних Сил України ми зібралися, щоб згадати одного з когорти небесної варти – нашого земляка Ігоря Кузнєцова, життя якого обірвалося 5 грудня 2022 року у запеклому бою з ворогом.
З початку повномасштабного вторгнення РФ наш земляк тримав оборону на Харківщині, брав участь у визволенні Ізюму. 5 грудня 2022 року життєва стежина захисника обірвалась…У важкому бою з ворогом, поблизу населеного пункту Терни Краматорського району Донецької області, Кузнєцов Ігор героїчно загинув.
Перебуваючи у гарячих точках, наш учень ніколи не забував про школу, вчителів. Він неодноразово приходив на зустрічі , розповідав про життя на фронті та залишив у пам’яті дітей на згадку про себе багато незабутніх вражень та світлин. Останнього разу залишив найдорожче – наш український прапор, який носив біля серця та був оберегом на фронті. Той подарунок ми бережемо як реліквію і підіймаємо під час урочистостей.
Вдячну пам’ять про Ігоря зберігатимуть усі, хто його знав, працював поруч із ним, товаришував та мріяв про щасливе майбутнє у вільній країні.
На заході були присутні матері загиблих Героїв: Людмила Кузнєцова та Тамара Крижанівська. Сумуємо разом з Вами, низько схиляємо голови у скорботі і пошані. Ваші сини - мужні воїни, які героїчно захищали рідну Україну, а значить – кожного з нас.
Вічна пам’ять полеглим Героям-землякам та усім героям, які віддали життя за Україну! Світлі образи їх навічно збереже пам’ять у наших серцях.
Ми не маємо права забувати їхні імена.
Слава Україні!